Вхід

Ігри

У соціальних мережах

Українська література

Швидкий перехід до сторінки: Перейти
Зміст

 

 
 
 
11. Перечитавши й проаналізувавши репліки Наталі Миколаївни й Гареєва, підготуй коротке повідомлення про те, як мова характеризує людину.
12. Поділивши текст на частини за змістом, склади простий план до тре­тього розділу повісті Григора Тютюнника «Климко».
1. Скориставшись підручниками, довідниками, Інтернетом чи допомо­гою вчителя історії, підготуй усне повідомлення про події Другої світової війни. Чому на українських землях під час війни перебували італійські й чеські солдати?
2. Підготуйся до стислого усного переказу третього розділу повісті Григора Тютюнника «Климко».

Розділ IV
Він устав разом із сонцем. Довго кашляв, сидячи в солом'яній постелі й туго обіпнувшись рябою плащ-палаткою. Тіло йому охопила гаряча млость, в очах плавали жовті плями, і від того здавалося, що й надворі теж жовто.
«Ще захворію», — подумав Климко. І злякався: що тоді? Були б оце сірни­ки або хоч кресало, розпалив би солом'яне вогнище, зогрівся, картоплі напік. Може, після гарячого й полегшало б. Хоч їсти йому не хотілося.
Дістав з торби галети, подержав у руках — просто так, аби знати, що вони є, — і поклав назад. «Хай, пригодяться». І знову тяжко закашлявся.
В очах бриніли сльози, бриніла сиза роса на бур'янах та кавунячому огудин­ні, а руки так трусилися, що він міцно сплів їх пальцями і затис між коліньми.
«Треба швидше йти. Там хоч люди».
Климко підвівся — ноги одразу загули і налилися гарячим, — похитнувся, але не впав і не сів знову, а, тримаючись обома руками за куренів дашок, виступив надвір. Земля була холодна. Сяяло сонце, гралося з росою у блискітки — хто кого переблищить — і зовсім не гріло. З рота йшла крута пара. Климко й кашляв парою, і тремтів, тримаючись руками за курінь. Ні, по такій холоднющій землі далеко не зайдеш, хоча й близько вже: оно воно, місто, і за ним гори з рожевими вершечками — рукою наче дістав би.
Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і, зціпивши од напруги зуби, одірвав од неї чималий клапоть. Потім розірвав його ще навпіл — і вийшло дві онучі.
«Однаково холодно буде, як намокнуть», — подумав Климко.
Навибирав, де цілішої, сухої соломи, поробив товстенькі вустілки і примі-рив їх до ступні, щоб ні великі були, ні малі. Потім туго обмотав ноги разом з вустілками плащ-палатяними клаптями і позав'язував кінці вище кісточок. Підвівся, обійшов довкола куреня — ступалося у новій взувачці легко і м'яко — і сказав сам собі, як дід Гареєв: «Можна жить!»
Він ще посидів у курені, перепочив трохи на дорогу, взяв на плечі торбу і пішов до шляху, раз по раз корчачись від вибухів кашлю.